І, може, я тому й поетом став, що увібрав у себе казку діда.

Зупинюсь у вечоровій тиші, слухаю, як дихає земля.

Книга корисна, коли її читають.

І зірка впала, наче в Бога скотилась по щоці сльоза.

Ці дуби, що небо підпирають, певне, ще Батия пам'ятають.